Кандидат у Президенти Юлія Тимошенко заявила, що в разі перемоги її опонента Віктора Януковича на президентських перегонах виводитиме людей на Майдан. Чи можливий новий Майдан? Як він виглядатиме? Про це ми запитали в експертів?

Олесь Доній, народний депутат від НУ–НС (Народна самооборона):

НІЧОГО СТРАШНОГО НЕ ТРАПИТЬСЯ, ЯКЩО ТИМОШЕНКО ПОБУДЕ В ОПОЗИЦІЇ

Мені не подобається нагнітання істерії навколо виборів. Вважаю, що крахом Помаранчевої революції була б не перемога опонента Тимошенко, а спроби зриву демократичних виборів. На жаль, у зриві виборів більш зацікавлена провладна сторона.

Як на мене, потрібно набратися мужності обом кандидатам за день, який залишився до виборів, заявити, що вони визнають перемогу опонента. Це було б оптимально для держави. Треба ж думати не лише про особисте, а й державницькими категоріями.

Нічого страшного не трапиться, якщо сторона, яка перебуває при владі, наступних пару років побуде в опозиції. Ніхто не має права узурпувати владу вічно.

Застосовувати технології мітингів і демонстрації для невизнання волевиявлення громадян неприпустимо.

Чи готові люди виходити на Майдан? Треба запитати про це в людей. Заради чого, за скільки коштів? Я сумніваюся, що люди вже готові виходити на мітинги за фальсифікації, яких ще немає.

Тимошенко панікує. По-іншому сказати не можу. Закон, який прийняла ВР, якраз унеможливив зрив виборів, який готувався в низці областей.

Роман Безсмертний, голова виконкому «Нашої України»:

ДО ЛЮДЕЙ НАВІТЬ ЛІДЕРИ НЕ ВИЙДУТЬ, БО ЛІДЕРИ БОЯТЬСЯ ЛЮДЕЙ

Повторити те, що відбулося у 2004 році, неможливо. Тоді було очевидно, що розв’язання ситуації може відбутися лише через вулицю. Людей просто так обманути неможливо, вони бачать фальш. Тому повторів 2004-го не буде ні у 2010 році, ні в найближчі десятиліття. Я бачив цю лавину людей у 2004 році, яка неслася з неймовірною швидкістю. Вона могла перевернути не тільки Україну, а й сусідні держави. Я розумію, що у своєму житті такого підйому, таких емоцій я більше не побачу. Такі речі відбуваються один раз на тисячоліття.

Ну, зберуть вони людей, частина яких зараз знаходиться в Ірпені, частина – у Бучі. Ну, приїдуть вони до Києва, а далі що? Померзнуть? І що? До них же навіть лідери не вийдуть, бо ті бояться людей. Та й про що з цими людьми з Бучі, які здають якісь нормативи, можна розмовляти? Хтось скаже людям штурмувати Секретаріат, уряд, Верховну Раду. А для чого штурмувати, що там можна захопити?

Зараз розглядається факт зриву засідання Верховної Ради, аби ніколи не довести переможця до присяги... Прогнозую, що ситуація може розвиватися так, що в Україні може взагалі не бути фігури Президента. Ця жадоба до влади може довести учасників до зміни Конституції.

Так, дуже важливо, хто переможе, але важливо також, чи переможений визнає переможця.

Я переконаний, що Україна йде до парламентських виборів, причому дуже швидко. Я не вірю в усі розмови про те, що там переформатується коаліція, у депутатів, як казала Юлія Володимирівна, з’являться нові думки… Я не бачу учасників можливих моделей.

Колись один класик казав: ніколи не кажи “ніколи”, бо колись за це «ніколи» доведеться відповідати. Якщо ти кажеш своїм виборцям одне, а потім учиняєш навпаки, то зрозуміло, що тебе спишуть.