Якою буде Україна завтра?

Над цим нині сушать голову політики, експерти, маючи на увазі наступні президентські вибори. Багато хто вкрай критично оцінює період президентства Віктора Ющенка, проте не бракує й позитивних оцінок.

Особисто мені смішно читати про те, що нинішній «режим у стадії агонії», адже особисто Віктор Ющенко ніякого режиму не запроваджував і не очолював. Якби насправді режим існував, ми не говорили б про конфлікт інтересів різних гілок державної влади і не могло б бути такого різнобою оцінок та критики.

Віктор Ющенко завжди був і залишається прихильником демократії західного зразка. На жаль, у нас багато хто зрозумів це як заохочення до вседозволеності. Антиукраїнські сили в стінах парламенту і поза ним відразу після виборів головне вістря критики спрямували проти новообраного Президента. Конституційна реформа, на яку він змушений був погодитись, залишила йому менше року з тими повними повноваженнями, які мав його попередник – Леонід Кучма. І навіть у цей короткий термін сталися суттєві зміни. Наприклад, збільшено допомогу матері при народжені дитини в 11,7 рази, допомогу одиноким матерям – в 4,1 рази.

І все ж головним наслідком політреформи, нав’язаної Верховною Радою, - це конфлікт між гілками влади, ігнорування законів. Про це в народі якось забули, знають, що є гарант Конституції, і все тут. Часом як приклад наводять Білорусь. А чи чули ви що-небудь про президентів Німеччини чи Австрії? Там чітке розмежування владних повноважень, і за що відповідають керівники урядів, за те з президентів не питають. Верховна Рада, внісши зміни до Конституції, перетворила державу з президентсько-парламентської в парламентсько-президентську, тобто при вирішенні найважливіших питань вирішальне слово не за Президентом, а за парламентом. Є, щоправда, право на президентське вето, але воно – і це підтверджує практика! – легко долається 300 депутатськими голосами. Навіть нагороджувальну функцію глави держави пропонують передати Верховній Раді, бо, мовляв, він відзначає орденами та званнями «не тих», зокрема, учасників національно-визвольної боротьби.

То за що ж критикують Президента? По суті, за його українскість, яка антиукраїнським силам – наче кістка в горлі. Народ на всенародному референдумі висловився за зняття депутатської недоторканості з депутатів усіх рівнів. Однак народні обранці так і не виконали волю народу. Віктор Ющенко неодноразово вказував їм на це, однак вони залишалися глухими до цих застережень. Незважаючи на те, що 8 областей України вже вирішили на своєму рівні питання про прирівнення в правах ветеранів УПА до всіх ветеранів війни, пропозиція Президента визнати УПА воюючою стороною у Другій світовій війні також не почута Верховною Радою, відповідний законопроект навіть не був прийнятий до розгляду. Президент видав указ про ліквідацію символів тоталітарної доби на всій території України, проте Верховна рада не затвердила його, а отже, й влада на місцях нічого не робить у цьому плані. І така непослідовність у внутрішній, та й у зовнішній політиці, простежується на кожному кроці. Між тим комусь усі наші біди комусь вигідно списувати лише на Президента, не згадуючи про повноваження Верховної Ради, Кабінету міністрів, надані Конституцією. Пригадаю, коли в 1999 році Віктор Ющенко очолив уряд, заборгованість щодо зарплат і пенсій сягала від 6 місяців до року, замість грошей людям пропонували залежані товари, колгоспники у вигляді оплати отримували навіть гній. Лише за рік із цією вакханалією було покінчено. На жаль, добре швидко забувається.

Якою буде Україна завтра, залежить від кожного з нас. Може статися й так, що запровадять російську мову як другу державну. Що це означає, нам пояснює дружина Володимира Путіна: «Росія кінчається там, де кінчається її мова». Навіть сьогодні в нашій державі домінує не державна мова, а російська (на телебаченні, у пресі, книговидавничій справі). Із законодавчим закріпленням її як другої державної  - українську намагатимуться витіснити з усіх сфер використання. З-посеред народних депутатів Верховної Ради п’ятого скликання лише 36 відсотків назвали себе українцями. У дискусіях на телебаченні фігурують одні і ті ж нардепи-інтелектуали, що підтверджує факт: рівень багатьох обранців нижчий від рівня середньостатистичного виборця. Тому так зростає значення того, хто буде обраний Президентом України на новий строк. Тільки сильний лідер-патріот здатний вивести державу із затяжної кризи.



Андрій Мельничук, пенсіонер, житель с.Гранівки, Радивилівського району.