Наші українські жінки є серед депутатів місцевих рад всіх рівнів,  іноді навіть очолюють районні та обласні ради,  є вони серед голів сіл, селищ та міст, інші на цих рівнях працюють заступниками. Жінки прикрашають своєю присутністю і роботою народного депутата Верховну Раду, вони працюють керівниками державних комітетів і міністрами, в Раді національної безпеки та Секретаріаті Президента України,  а деякі особливо активні жінки утворили політичні партії всеукраїнського масштабу.

А на вершині піраміди політичного українського жіноцтва знаходиться керівник блоку партій власного імені (БЮТ) – Юлія Тимошенко.

Вона працює Прем’єр-міністром України і відповідно до чинної Конституції України, фактично, очолює виконавчу владу в державі.

Юлія Тимошенко до того ж давно бажає не більш і не менш як стати Президентом України. Не зважаючи на свою високу державну посаду, без зайвої скромності, не соромлячись, задовго до початку виборчого процесу і реєстрації кандидатів у президенти, розпочала з початку серпня  2009 року активну і дорогу агітацію за саму себе по всіх містах, селах і дорогах України.

Головними слоганами на білбордах, розтяжках, лайтбоксах і т. п. були і є –
ВОНИ БАЛАКАЮТЬ – ВОНА ПРАЦЮЄ, ВОНИ ЗРАДЖУЮТЬ – ВОНА ПРАЦЮЄ і т.п.,
потім - ВОНА ПРАЦЮЄ, ВОНА - ЦЕ УКРАЇНА, а згодом ще й таке – ВОНА ПЕРЕМОЖЕ, ВОНА – ЦЕ УКРАЇНА.

Кажуть, що коли по всій Україні, майже на кожній вулиці, з десятків тисяч білбордів, розтяжок і т. п. почали стверджувати, що всі займаються чим завгодно, а тільки ВОНА ПРАЦЮЄ, то багатьом це не сподобалось. Не сподобалось іншим політикам і більшості народу, який саме і працює.

До ЮВТ це дійшло. Вирішили схитрувати – внести правки і змінити текст - прикрити кандидата в Президенти  Україною: ВОНА - ЦЕ УКРАЇНА. Просто повезло її політтехнологам з назвою країни – Україна теж жіночого роду. Бо якби назва країни, скажімо,  була чоловічого роду (типу Китай, Казахстан, Іран тощо) чи середнього (скажімо, Конго), то довелось би для Юлії Володимирівни вигадувати інший рекламний трюк. Народ України трохи заспокоївся, приємно йому бачити, що Україна працює, хоча й розумів, що його і саму назву держави хитрувато і якось негарно використовують для примітивної виборчої агітації.

Юлія Тимошенко таким чином вирішила (скромниця!) уособити себе з Україною - великою європейською державою, як би приватизувавши назву самої країни. Не більш і не менш! Така собі гігантоманія, манія власної величі!

Подумати тільки – так швидко набути такої високої думки про себе. Але куди ця велич і ці високі думки зникають, коли ЮВТ зустрічається з московським босом ВВП, від якого залежить, кого підтримає Москва на українських президентських виборах 17 січня - її чи Януковича.

На відомій прес-конференції 19 листопада в Ялті було дуже неприємно спостерігати за поведінкою Прем’єр-міністра України. Голова уряду Росії, знаний "симпатик" Віктора Ющенка і незалежної України, Володимир Путін отримував справжню насолоду. Перебуваючи в гостях,  на українській території, зверхньо, цинічно, нахабно відпускав він  привселюдно плоскі жартики на адресу при цьому відсутніх Президента України та його гостя – Президента Грузії. Така удача – на публіку, на екранах українського телебачення можна безкарно познущатися зразу над своїми двома "улюбленими" президентами – України і Грузії.

А що ж при цьому наша Прем’єр-міністр незалежної держави Україна, та, що ВОНА - ЦЕ УКРАЇНА? Соромно людям було дивитися на цю ганьбу. ВОНА – (вже не вперше, між іншим) просто старалася потрафити цьому московському начальнику: не дуже розумно, але  догідливо підхіхікувала  після його заготовлених жартиків і в їх тон щось своє таке ж плоске та підлабузницьке вставляла.
Ганьба! ВЕЛИКА ГАНЬБА! Якби не знати подробиць, то можна було б подумати, що на прес-конференції - лише Володимир Путін з своїм керівником прес-служби. Оце то дожилися! Дожилася Україна до самого краю …

 Ще не скоро український народ матиме  свою, українську Маргарет Тетчер.

Можемо обрати Юлію Тимошенко (замолоду – Григян) хіхікаючим Президентом України, людину без національної гідності. Ото вже побачимо тоді українське небо в алмазах. Нехай Бог милує.

Будемо сподіватися і проголосуємо так, що на президентських виборах переможе не ВОНА, а, справді, ВСЯ УКРАЇНА.


Віктор Самолюк