Шановний читачу! Настає сьогодні той час, коли ми повинні остаточно визначитись з тим, за кого із зареєстрованих кандидатів у Президенти потрібно проголосувати на майбутніх виборах Президента нашої держави. Адже, як відомо, більшість із цих претендентів своїми «рішучими діями» у вищих ешелонах сучасної влади якраз і посприяли з’яві зневіри, розчарування і інших негативних явищ, якими так успішно рясніє наше сучасне суспільство. Не гребуючи  різноманітними методами, зокрема, брехнею та іншими оманливими обіцянками, вони і сьогодні, як тільки можна, прагнуть дістатися до цієї почесної посади. Так, наприклад, один із сучасних партійних лідерів майже щоденно, як і де тільки можна, заявляє: «Моя програма – Україна для людей. І коли мене оберуть президентом, то життя наше відразу стане кращим». Бо ж він, бач, підвищить пенсії, запровадить безплатну медицину, п’ятирічний розвиток без оподаткування малого бізнесу і т.д. і т.ін. Водночас, як і багато інших зареєстрованих кандидатів, цей «горе-патріот» жодним словом не обмовився про потребу практичного утвердження національної ідеї, трактуючи її з позиції відомих совєтізованих і русифікованих «гомосовєтікусів».

Майже нічим не відрізняється і позиція іншого відомого для всіх нас кандидата, який через різні засоби масової інформації запевняє усіх нас у тому, що тільки він може об’єднати сучасну Україну і що тільки він подолає існуючу в Україні фінансово - економічну кризу. Мало того, нещодавно, виступаючи по московському радіо, з малоросійським ентузіазмом він заявив, що хотів би, щоб російський Чорноморський флот і надалі був гарантом безпеки наших південних кордонів. І це при тому, що він сам добре знає, що цей флот може бути таким гарантом нашої безпеки, як з вовка сторож для отари овець. На його думку нас в Європі ніхто не чекає, а тому треба якнайшвидше бігти до союзу з Росією, Білорусією й Казахстаном. Тобто з його слів виходить, що тільки в союзній кошарі на чолі з Росією ми зможемо домогтися спокою і свободи.

Подібні бахвальства  щодо покращення нашого життя-буття звучать і з уст переважної більшості інших претендентів на посаду Президента України. І дивуватись цьому аж ніяк не приходиться. Адже наша т.зв. політеліта більшою мірою за своїм походженням є малоросійською, ніж українською. Тому й не дивно, що в їхніх пропагандистських тезах, окрім соціального популізму, немає реальних намірів вивести Україну на рівень західноєвропейських країн. Вони, як правило, залишають поза увагою національні проблеми українців і те, що в Україні, наприклад, зневажається рідна мова, культура, замовчується історична правда,  їх ніскільки не хвилює. І це є невипадковим явищем. Адже переважна більшість сучасних кандидатів є вихідцями з колишньої радянської номенклатури, яка ніколи не проймалась чіткими національно - духовницькими інтересами і орієнтирами. А тому, дещо перефарбувавшись і знову опинившись при владі, сьогодні вони продовжують валити так самостійну незалежну Україну, як колись це робили з канувшим у небуття Радянським Союзом.

То ж з огляду на ці соціально- політичні аномалії в нашій пам’яті, може, навіть мимовільно зринає питання : за кого ж все-таки ми повинні віддати свій голос під час грядущої президентської кампанії? І відповідь тут може бути лиш одна: цією персоною повинна бути перш за все людина – патріот, а не ті перевертні, які всюди, де тільки можна, ратують за надання російській мові статусу другої державної. Хоч всі вони добре знають, що забрати в людини рідну мову і її віру – це значить перетворити її в покірного німого раба. І я переконаний, що серед усіх зареєстрованих центральною виборчою комісією кандидатів така особа є. Це сучасний Президент України – Віктор Андрійович Ющенко.

Так, я розумію, що не всі виборці сьогодні погодяться з моїм вибором. І в першу чергу ті, для кого на першому плані завжди була дешева ковбаса, а вже потім якась там незалежність і самостійність нашої рідної страдниці матері-України. І коли вони мене спитають, а якже тоді зрозуміти невиконання ним його таких попередніх обіцянок, як «бандитам тюрми» або оті протиріччя, які постійно існували між ним і сучасним прем’єр-міністром? Або: кому, окрім нього, адресувати причини з’яви фінансово-економічної кризи, зростання цін на всі види продуктів, інших товарів і т.д., то у відповідь на це я скажу одне-єдине: за всі ці провини ми повинні його добре посварити, як це чинить кожна мати по відношенню до своїх дітей. Але коли це роблять його «запеклі друзі», людожери, то ми  повинні захищати і простити його. Бо першопричиною всіх його гріхів були саме ті, хто сьогодні очорнює його і вину за всі негаразди звалює на нього. Це вони замість того, щоб підтримати його, як президента, при найменшій нагоді завжди ставили йому палки в колеса. Саме з їх вини у нього на протязі всього президентства не було належної політичної, адміністративної і навіть моральної сили, яка б посприяла реалізації всіх заходів, спрямованих на покращення добробуту нашого народу.

А голосувати за нього ми повинні хоч би тому, що він, будучи Президентом, усе зробив залежне від нього, щоб не повторився знову 1654 рік, коли нашу матір-Україну вперше було роз’єднано «нашим старшим братом» на Лівобережну і Правобережну, а потім перетворено її в відому Руїну, під час якої нас стали продавати на ярмарках, як собак.

Віктор Андрійович Ющенко – звичайна людина, може, навіть трішечки занадто звичайна. І президентом ми його обирали не для того, щоб він визначав остаточну ціну на молоко від тітки Параски і навіть не для того, щоб він укладав вигідні для країни газові угоди. Президента обирають для того, щоб він у таку, наприклад, значиму мить, як напад на Грузію, сказав від імені держави те, що він сказав. Він відкрив людям правду на голодомор як геноцид для української нації. Він визнав УПА – український визвольний рух часів Другої Світової війни, як це зроблено в усіх цивілізованих країнах світу. Завдяки йому ми на державному рівні стали вшановувати пам’ять про перемогу Виговського в битві з Росією під Конотопом, про столицю Мазепи Батурин, про героїв Крутів. Всім стало відомо про жертви Биківні і Дем’янового Лазу. Про його велич і заслуги перед Україною засвідчує та ненависть путінізму до нього з боку керманичів сусідньої північної держави, яка нібито тільки тим і живе, щоб подати нам руку братньої допомоги.

То ж голосуймо за Ющенка, бо тільки завдяки його подвижництву державна українська мова пануватиме в Україні, а не в «Архіпелагах ГУЛАГу» поміж українських політв’язнів, борців за волю України. Тільки завдяки йому українці матимуть можливість розмовляти і молитися українською мовою, а існуюча в Україні «п’ята колона» - вчорашні колоністи-окупанти не зможуть спровокувати українців йти брата на брата. Тільки він створить умови, за яких «північні миротворці» не зможуть наводити «порядок» у нашій державі. Голосуючи за нього, ми таким чином голосуватимемо за вільну і незалежну Україну. Ті ж, хто голосуватиме за когось іншого, голосуватимуть проти неї.

Шановні друзі! Вірю, що не всі здадуться на ласку тих, хто більше обіцяє, і не кожен за ковбаску честь і гідність проміняє.

То ж закликаю всіх, кому дорога Україна, і в першу чергу нашу свідому інтелігенцію, політиків, громадських діячів, підприємців і рядових виборців об’єднатися і віддати свої голоси за кандидата у президента всім відомого і шанованого нами патріота України Віктора Андрійовича Ющенка.

Слава усім нашим однодумцям!
Слава Україні!




Голова Радивилівського
районного відділення
Всеукраїнського об’єднання ветеранів,
член Товариства «Просвіта»                                

Максим Будько