Часом чую від декого з наших українців, чого, мовляв, голосувати знову за того Ющенка, який нічого не зробив, а за нього народ виходив на майдани, за нього так голосували, у нього була така величезна підтримка народу і т. п.
 
Не перестаю при цьому дивуватись дуже короткій і дуже вибірковій пам’яті своїх земляків.

І  нагадаю. Так, у листопаді - грудні 2004 року народ України вийшов на майдани, обурений до краю небаченою і нахабною фальсифікацією результатів виборів Президента. Але, вийшла на пряму підтримку Віктора Ющенка тільки відносно невелика і політично активна його частина. Інша активна частина вийшла на  свої майдани - на підтримку його суперника. Всі інші зайняли класичну українську позицію – моя хата скраю, побачимо в телевізорі, чим воно  все скінчиться.

Відомо, чим воно все скінчилось. У заключному турі переможця президентських виборів Віктора Ющенка ( за даними ЦВК) підтримало аж 52% ніби волелюбного, ніби демократичного українського народу, а його суперника (людину з кримінальним минулим, ставленика Л. Кучми, улюбленця антиукраїнської московської влади) – не набагато менше – близько 45% того ж народу. То як вам ці цифри? Пригадали. Схоже на величезну підтримку народу чи не дуже? А якщо уточнити, що за В. Януковича, в основному, проголосував промисловий Схід і Південь України, то виходить, по суті, що В. Ющенко для своєї діяльності як Президента отримав чисто символічну підтримку свого народу.

От  що хочеш, те й роби. Але роби, зроби все, що обіцяв на Майдані. А народ буде при цьому дивитись, контролювати та постійно нарікати і плакатись, який він нещасний і як його на Майдані обдурили, а він там стояв.

Росія – не Україна. Там п’яненький Єльцин показав по телевізору росіянам низькорослого офіцера КГБ, оголосив , що той  буде його наступником і все. 90-80% голосів на виборах президента росіянами йому було забезпечено. От яке-то державницьке мислення у російського народу. З такою підтримкою народу і царськими повноваженнями президента, закладеними в затверджену народом на референдумі  російську конституцію, і недалекому президенту гори можна вернути.

А деякі наші хохли (навіть на значній посаді) при цьому (свідомо чи несвідомо) і досі по-холуйськи, нерозумно заздрять, мовляв, от би нам такого Путіна. Під чергові вибори в Україні демонстративно створили навіть кишенькову Партію політики Путіна. Тут маємо факт зовсім іншого мислення.

Нагадаємо ще й таке. Новий Президент Ющенко між 2 і 3 турами виборів, у грудні 2004 року був змушений (через ультиматум тодішнього майданного нібито соратника О. Мороза) погодитись на зміни до Конституції України, які мали вступити в дію з 1 січня 2006 року і які сильно обмежили його повноваження (тобто, його можливості зробити обіцяне) як Президента в порівнянні з Прем’єр-міністром і Верховною Радою. Чи багато хто про це знає і пам’ятає? Не думаю.

Вже майже ніхто не пам’ятає, що новий Президент Ющенко у січні 2005 року приймав присягу перед старою, у більшості своїй прокучмівською, Верховною Радою, якою тоді керував колишній голова Адміністрації Л. Кучми, теперішній всім «потрібний Литвин». І та Верховна Рада по закону мала переобиратись тільки через рік – у березні 2006 року. І та Рада ще цілий рік, фактично, блокувала всю діяльність Президента у частині створення нових законів по програмі Ющенка для розвитку країни. І це правда. Кого цікавить, підніміть підшивки газет.

Всього через рік після виборів Президента, на виборах у березні 2006 року до Верховної Ради український народ, серед якого чимало бажаючих покритикувати діяльність Президента Віктора Ющенка, знову йому «дуже допоміг» виконувати обіцянки Майдану – 32,14 % голосів віддав Партії Регіонів (В. Янукович) і тільки 13, 95% голосів Блоку «Наша Україна» - єдиній політичній силі, яка тоді підтримувала Президента В. Ющенка. Тобто, партія Януковича  отримала депутатських мандатів у парламенті більш як удвічі більше, ніж партія Президента. Україна – не Росія.

Таке можливе тільки в Україні – народ обирає собі Президента, сподіваючись, що він виконає для нього  свої обіцянки, а на наступних парламентських виборах – фактично, відмовляє йому у підтримці його діяльності. Таке неможливе в країнах Європи, таке неможливе в Росії. Там підтримують Путіна і тут же підтримують його «Єдіную Росію». І це правильно, бо це логічно. У нас, виявляється, таке може бути. І при цьому, виявляється, що можна ще й потім Президента критикувати, що щось не зроблено, зроблено  не стільки, зроблено не так, як обіцяно.

І це тільки деякі основні моменти « підтримки» в Україні Президента Віктора Ющенка протягом 2004-2009 років. Не зважаючи на всі складнощі своєї першої президентської каденції, не зважаючи на «підтримку» народу, його так званої еліти, соратників по Майдану, вільної преси і «доброго сусіда» України, Віктор Ющенко рук не опустив і, без сумніву, для України встиг і зумів зробити дуже багато.

Дуже допомогло те, що у попередні роки він тривалий час був надзвичайно успішним Головою Національного Банку України, «батьком» української гривні, а потім - першим успішним Прем’єр-міністром України. За роки президентства В. Ющенка переважна більшість народу стала жити значно заможніше. Незашореній людині це видно на кожному кроці. Матеріальний достаток багатьох українців суттєво зріс (зросли зарплати і пенсії, значні вклади населення в банках, масова купівля імпортних автомобілів, житла і дорогої побутової техніки, будівництво сучасних власних будинків і дач, дорогі євроремонти квартир, звичним став відпочинок українців на морі, на курортах  та за кордоном тощо).

Державний бюджет України зріс втричі. В самій Україні будувались і будуються сучасні дороги та інша транспортна інфраструктура, нові сучасні підприємства, величезні супермаркети, торгові центри тощо, газифікуються села, надзвичайно розвинувся малий бізнес. Україна вступила в Світову організацію торгівлі, куди ще не увійшли Росія, Казахстан і Білорусь.
Тільки завдяки В. Ющенку і його дружнім стосункам з керівництвом Польщі, Україна і Польща вперше в своїй історії отримали право на проведення спільного грандіозного футбольного форуму – Чемпіонату Європи з футболу 2012 року – ЄВРО-2012. А проведення заходу такого масштабу саме з цього виду спорту у всіх країнах завжди служило потужним каталізатором прискореного розвитку держави та покращення життя народу.

Такі позитивні факти, що є результатом ефективної  діяльності В. Ющенка як Президента можна наводити довго.

Але найголовнішою заслугою українця козацького роду В. Ющенка була його подвижницька і багатогранна патріотична діяльність на консолідацію та розвиток української нації, відродження її історичної пам’яті та культури (Батурин, Чигирин, Крути, Мистецький Арсенал в Києві, відродження славних імен, дат, історичних перемог українського народу та їх відзначення тощо), посилення позицій державної української мови у всіх сферах життя суспільства тощо. Особливо важливим місцем  у цій його діяльності  було поширення інформації про масовий Голодомор 1932-1933 років в Україні серед громадян України та світової громадськості, визнання його в Україні та цілому світі геноцидом українського народу, увічнення пам’яті колосальних жертв  та постраждалих від Голодомору по всій Україні, побудова у Києві величного Меморіалу пам'яті жертв голодоморів в  Україні.
Це та свята діяльність українця-патріота, який при цьому має високу надію, щоб українці з населення  певної території на Землі знову перетворились на свідому, горду та самодостатню націю, шановану іншими народами. Він як Президент України, як справжній Лідер нації в цьому плані робив все можливе і неможливе.
 
Робив те, на що ніякі януковичі, тимошенки чи тігіпки зі своїм маргінальним світоглядом в принципі не здатні, і чого вони для всього українського народу, української нації ніколи не зроблять.

На мою суб’єктивну думку, український народ, не маючи протягом тривалого часу ніякого досвіду побудови власної держави, дійсно, трохи завинив перед своїм вірним і мудрим сином – Віктором Ющенком. Далеко не у всіх українців, на жаль, вже є чітке державницьке усвідомлення того, що Лідера держави потрібно підтримувати для того, щоб він міг успішно вести свій народ в Європу, до кращого життя, на всіх рівнях впевнено захищати державу і націю. Український народ у минулі роки не надав йому як своєму Президенту належної могутньої підтримки у виконанні його обов’язків.

Ситуацію, на щастя, ще можна трохи виправити – на президентських виборах-2010.

Щоб саме держава Україна перемогла на президентських виборах-2010, українці мають просто пригадати свій романтичний, громадянський і патріотичний настрій 2004 року, позбавити всіх разом недоброзичливців України та їх ставлеників і підручних в Україні будь-яких ілюзій і завдати їм всім несподіваного  нокаутуючого удару  - обрати у 2010 році Президентом України Віктора Ющенка вже у першому турі виборів.

Це було б мирна, але гідна і блискуча сторінка в історії боротьби за українську незалежність та утвердження України як держави у світі.



Віктор Самолюк