Це відкритий лист. Звертаюся до Вас у такий спосіб, бо йдеться про питання, яке напередодні нової сесії у Верховній Раді треба вирішувати невідкладно.

Йдеться про існування в українському парламенті такого ганебного явища, як «кнопкодавство», або офіційною мовою – голосування значної частини народних депутатів України за своїх відсутніх колег.

Такі дії прямо суперечать вимогам статті 84 Конституції України, але за короткий час свого депутатства, який майже співпадає з часом Вашого президентства (з лютого 2010-го року), я не бачив ЖОДНОГО іншого голосування у Верховній Раді України.

Тож звертаю Вашу увагу – ВСІ рішення Верховної Ради, від постанови про ратифікацію Харківських угод до Закону про бюджет України, та (вдумайтесь і здригніться!)  Закону України про засади запобігання і протидії корупції, які Ви підписували як Президент, прийняті всупереч Конституції України. У такий же спосіб була проголосована і пенсійна реформа.

Про це говорить окреме рішення Конституційного Суду (№11-рп/98) «щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України», яке прямо визначає, що «здійснення народним депутатом України голосування на засіданнях  Верховної Ради України означає його безпосереднє волевиявлення незалежно від способу голосування, тобто народний депутат України не має права голосувати за інших народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України».

Тобто раз і назавжди було визначено, що голосування у ВРУ чужими депутатськими картками є незаконним, а кожен депутат має голосувати за себе – сам.

То скажіть мені тепер – чи має влада хоч якесь моральне право вимагати від громадян дотримання законів, прийнятих незаконно, по-шулерськи чужими картками?

Тільки не кажіть, що Вам нічого не відомо про такі порушення. Ви самі були депутатом, якого не надто часто можна було побачити у парламенті. Це значить, що у Вашу відсутність Вашою карткою хтось вирішував долю 46-мільйонної країни.

І не треба говорити, що «кнопкодавство» не доведено в суді, бо не все потребує доказів. Хоча й доказів вистачає – порушення Конституції фіксуються системами відеоспостереження похвилинно, а найбільш кричущі показують ще й по центральних телеканалах (правда, все рідше – приїлося).

І не переводьте стрілки на Генеральну Прокуратуру – я двічі звертався до неї з депутатським запитом, але результат був нульовим. На жаль, ми не Польща, де Прокурор сам, без депутатського запиту, після першого ж випадку голосування одним депутатом Сейму карткою іншого, не чекаючи нічиїх вказівок, порушив справу і добився результату – той депутат вже не депутат, а його політична кар’єра закінчилася.

І не лукавте, що все це справа самого парламенту. Ви – Гарант Конституції, а Конституційний суд  прямо зобов’язує Президента «забезпечити виконання» рішення №11-рп/98 щодо особистої участі народних депутатів у голосуванні.

І тільки не кажіть, що у Вас немає можливості вплинути на парламент. Як Президент Ви можете, а згідно з Конституцією України ЗОБОВЯЗАНІ(!) не підписувати закони, які приймалися з порушенням законів та всупереч Конституції. Крім того, як фактичний «начальник» парламентської більшості Ви можете провести будь-яке рішення у Верховній Раді України. Хоча достатньо ввести в дію сенсорну кнопку простим розпорядженням спікера парламенту.

Зважаючи на вищенаведені аргументи, закликаю Вас забезпечити виконання Конституції шляхом кількох простих і абсолютно очевидних дій:

1. Припинити підписувати Закони України, ухвалені в антиконституційний спосіб.
2. Переконати залежну від Вас політичну більшість у ВРУ припинити свою антиконституційну діяльність і повернутися до голосування у спосіб, визначений Конституцією та Конституційним Судом України.
3. Негайно ініціювати запровадження голосування у парламенті України через «сенсорну кнопку», яка унеможливлює голосування чужими картками. Технічних перешкод для цього немає, не потрібно також виділяти додаткові бюджетні кошти.

Зробити це потрібно вже зараз, а не ближче до наступних парламентських виборів, щоб це не сприймалося як банальна спроба ускладнити життя вже новому парламенту.

Якщо Ви здатні на цей символічний, але дуже важливий крок, тоді у нас є шанс на ЯКІСНІ зміни.

Якщо ж ні, то «не тратьте, куме, сили…». Треба тоді визнати власну безпорадність і або розпустити парламент, або самому – подати у відставку з поста Президента.

Якщо ж  Ви, Вікторе Федоровичу, усупереч рішенню Конституційного Суду та усупереч своїм посадовим обов’язкам, продовжите толерувати зухвалу антиконституційну діяльність парламентської більшості, я, як громадянин України, бачитиму єдиний вихід у тому, щоб звернутися до Європейського суду з прав людини із позовом про захист моїх громадянських прав (та прав усіх громадян України), які сьогодні зухвало порушуються.

З повагою, Віктор МАТЧУК, народний депутат,
член партійної групи «Наша Україна»